Блог ім. Satory_sever → осіння мотопрогулянка до плато лаго-наки. Безтурботна адигея.

26

В самому закінчення неробочої я, поки невакцинована, штовхатимуть (підштовхуваний, yeah whatever) останніми теплими сонячними (але вже прям осінніми) днями вирішив легко викотитися трохи далі магазинів і тутешніх лиманів на коротку прогулянку в адигеї.

Відразу ж відео:

Після повернення зі свого останнього тріпу з кавказу я, вважай, не зачепив адигею, просто переночувавши в затишному майкопі, але був вражений тутешньої зелено-плідної горбистістю.зараз двіну трохи нижче( південніше), ближче до лаго-наки. Ось просто подивитися наостанок перед зимою на висоти і простори і все.з собою – кілька останніх сольдо, сала шматок, та медку туесок.

Листопадовий ранок видався просто огидним. Холодне повітря ганяло білясту мряка, автомобілі виникали з вологого туману і зникали в ньому ж. Все було не так, як треба, перший час я навіть подумував розвернутися. Але надія, що до обіду має розпогодитися, рухала вперед.

Так! ось і сонце, дорога і відмінний настрій!

Я віддаю перевагу другорядні дороги і до адигеї рухав по таким.

Дорога до лаго-наки лайтово-мальовнича, видовуха на видовусі. Я, вже скучив за кавказом, кайфував, милуючись якимись ландшафтами на горизонті. Та й взагалі, ось воно-то саме почуття поїздки наостанок, ще трохи.

Із задоволенням попетляв по пологих серпантинах, я в сутінках, чуйна змерзлий, прибув на заїжджий двір «ніжна галявина». Тут в потемках пустували кішки, собаки і в’єтнамські свинки — те, що потрібно.

Електрику включають з 18 до 24 і з 7 до 10, ніякого зв’язку, дорога, ліс.

Ранок видався ясним і по-адигейськи туманно-холодним.

Я прогрів мот і рушив до кордону лаго-накі, до якого було трохи більше десяти кілометрів.

Приблизно на половині маршруту я продріг, змінив рукавички і закрив всю вентиляцію на куртці, а пізніше натягнув баф на шию.набравши висоту, я зрозумів, в чому справа-позаду внизу залишилася грудкаста пелена туману. Я їхав сонячною гравійкою і кайфував, вдихаючи прохолодне і тому стримано-хвойне повітря.

Нагорі стало відверто жарко.

Побродив по околицях видовухи перед кордоном (шикарні види на лаго-накі по maps.me — – до 9 ранку тут класно: зупинився, ось стежка, веганська прогулянка лісом, листівковий вид на лаго-наки.// опівдні тут треш / сосня, вся обочка в авто-навпроти сувеніри, кава, папахи і «чорні очі».

Це чудове містечко для ранкової прогулянки-ліс, повітря, висоти, тиша.

Трохи вище виходиш на комкастую майданчик, де реально варто дивитися, куди ступаєш.

Вхід в заповідник платний, та й на моті не можна-я зашкварився і обернувся в найближче селище за готівкою, де також взяв коньяк — осінь, гори, хіба мало.

Заповідник лаго-накі.

Йшла друга половина дня, тому я вибрав маршрут коротший — він пролягає по самому краю плато лаго-наки. Цілком собі дороги-стежки з дуже плавним набором висоти і виходами на оглядові майданчики.

Ну і поля.

Погуляти-можна. Навіть у другій половині дня взимку можна піти вище на плоскогір’я з видами зверху-вниз на сусідні і не дуже долини і вершини.

Далі-штовхаєш гівно по субальпійських луках (щось в цьому є), обходячи карстові ущелини.

Люди, не досвідчені висотами, будуть вражені, та й мені на зворотному шляху сподобалося це ліниве шляніе по трав’янистих пагорбах. Передзакатне сонце, ти бредеш, погойдуючись, і умиротворено ганяєш думки про нікчемність життя і марності всього. І вже там, обрізані плато-горизонтом, як background, блищать і виблискують снігові вершини.

Але ми всі були в тих краях, правда?

Але, пора в покої.

Приємний ранковий бонус на прощання.

Звичайно, все це не повноцінний тріп або похід, але зате спонтанний виїзд — вийшов, сів, поїхав, свобода.

  • мотоподорож,
  • kawasaki kle 250,
  • адигея,
  • лагонакі,
  • кавказ,
  • осінь
  • satory_sever
  • арсентій
  • 27 листопада в 11:12
  • ?