Коли власника не мають права штрафувати на підставі даних з камер відеофіксації?

3

Рішення Верховного суду допоможе власникам автомобілів не бути оштрафованими

Чергове, але далеко не нове рішення Верховного суду знову роз’яснює, за яких обставин автолюбитель не може притягуватися до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Якщо говорити в загальних рисах, виходить, що це все випадки, коли під час порушення ПДР за кермом перебував інша людина, що дуже логічно, погодьтеся.

Однак судова практика судів першої інстанції складається таким чином, що до відповідальності за різноманітні порушення залучаються саме власники автомобілів. Схоже, суддям судів першої інстанції зовсім не цікаво знайомитися з рішеннями вищого органу правосуддя. Ось і доводиться ВС нагадувати, чому автовласників не можна притягати до відповідальності, якщо за кермом їх автомобіля знаходився інший чоловік. Свіжий випадок.

Адміністративна комісія міста Бєлгорода винесла постанову про штраф за неоплату паркування відносно одного федерального державного бюджетного установи (ФГБУ). Згідно з матеріалами справи співробітник кадастрової палати припаркувався на стоянці в місті Білгороді на службовому автомобілі Ford Focus. Все б було добре, якби не одне «але»: парковка була платною, але її водій не оплатив.

Коли власника не мають права штрафувати на підставі даних з камер відеофіксації?

Порушення було зафіксовано камерою відеофіксації в автоматичному режимі, а штраф був спрямований власнику автомобіля, тобто бюджетній установі. Однак організація з цим не погодилася і оскаржила постанову в районному суді. Захист надала згідно із законом доказову базу, в якій явно видно, що автомобіль використовувався певною особою і штрафувати потрібно саме його – він же порушував!

В якості доказів був представлений наказ про прийняття на роботу даного водія, про те, що за даними громадянином закріплений автомобіль, шляховий лист, згідно з яким в зазначену дату згаданий автомобіль експлуатувався даними водієм, страховий поліс ОСЦПВ з необмеженою кількістю осіб, а також пояснювальна записка самого водія, в якій він підтвердив факт володіння і використання автомобіля.

Суд першої інстанції погодився з тим, що в момент порушення машиною користувався даний водій, але при цьому все ж вважав, що цей факт не звільняє від відповідальності сама установа:

«…у рішенні від 27.03.2017 N 12-33/2017 суддя Жовтневого районного суду міста Бєлгорода встановив, що в розглянутому випадку транспортний засіб знаходився у володінні та використанні водія …, однак в порушення положень частини 2 статті 2.6.1 названого кодексу вважав, що дана обставина не є підставою для звільнення установи від адміністративної відповідальності».

Як видно з матеріалів адміністративної справи, рішення було підтримано вищестоящими судовими інстанціями.

Коли власника не мають права штрафувати на підставі даних з камер відеофіксації?

Наводити лад довелося Верховному суду. ВС вказав, що згідно з частиною 2 статті 2.6.1 Кодексу про адміністративні правопорушення власник машини звільняється від відповідальності, якщо в ході розгляду скарги на постанову, зафіксоване автоматичними засобами, буде встановлено, що в момент фіксації транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи. В даному випадку водія організації.

Згідно з приміткою до статті 1.5 КоАП він зобов’язаний доводити свою невинуватість у цій ситуації:

«Приміткою до статті 1.5 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення передбачено, що положення частини 3 цієї статті не поширюється на адміністративні правопорушення, передбачені главою 12 зазначеного кодексу, адміністративні правопорушення у сфері благоустрою території, передбачені законами суб’єктів Російської Федерації, вчинені з використанням транспортних засобів або власником, власником земельної ділянки або іншого об’єкта нерухомості, у разі фіксації цих адміністративних правопорушень працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото – і кінозйомки, відеозапису».

У цій ситуації суд встановив, що машиною управляла не ФГБУ, а конкретна людина, але штраф все одно відправив у ФГБУ. В результаті і постанова, і рішення нижчих судів були скасовані.

Висновок:

Коли власника не мають права штрафувати на підставі даних з камер відеофіксації?

Згідно КоАП РФ у такому разі до адміністративної відповідальності притягується власник транспортного засобу. Однак він звільняється від неї, якщо в момент фіксації правопорушення транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи.

Докази по справі підтверджують, що автомобіль знаходився у тимчасовому користуванні працівника установи – водія відділу матеріально-технічного постачання, який і повинен бути притягнутий до відповідальності. Це, в свою чергу, є підставою для звільнення установи від адміністративної відповідальності.

Коли власника не мають права штрафувати на підставі даних з камер відеофіксації?

Раніше Верховний Суд, розглядаючи схожу справу, в якому фігурували тільки камери відеофіксації, посилався на Постанову Пленуму ВС “ПРО деякі питання, що виникають у судів при застосуванні Особливої частини Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення”, в якій було детально пояснено, що доказами, що підтверджують факт знаходження транспортного засобу в користуванні третьої особи, можуть бути:

1. Довіреність на право керування іншою особою

2. Поліс ОСАГО, в якому є запис про допуск до керування автомобілем

3. Також до доказової бази відноситься договір оренди/лізингу автомобіля

4. Показання свідків

5. Свідчення особи, безпосередньо знаходився за кермом автомобіля під час порушення та його фіксації

Зазначені, а також інші докази (будь-які докази, які підтверджують, що особа не перебувала в конкретний момент часу за кермом автомобіля, зйомка з відеореєстратора, наприклад) не мають заздалегідь встановленої сили і при здійсненні провадження по справі повинні бути досліджені та оцінені за правилами, встановленими статтею 26.11 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення в сукупності з постановами Пленуму Верховного Суду Російської Федерації.